| Головна » Новини » 2016 » Квітень » 19 |
| Як чарував «Зачарований край» | |
18.04.2016 |  596 | Лідер | Автор: Мелай В. | |
 Ностальгія... Вона охопила мене, як тільки я переступила поріг свого дому. Давно в мене не було такого почуття легкості і гармонії. Наразі я зрозуміла, що екскурсія до Національного природного парку "Зачарований край" була не тільки пізнавальною і цікавою, а я чудовим активним відпочинком як для тіла, так і для душі.Під впливом захоплюючих емоцій і нестримного відчуття ейфорії ми вирушили в цікаву подорож до заповідника. В автобусі нудно не було, Глушко Віра Іванівна одразу зарядила нас позитивною піснею про дружбу, котру ми будемо співати на всіх наших екскурсіях і навчимо її інших дітей. Як тільки ми приїхали, провідний інженер з рекреації Є.М.Гіга ознайомив нас із картою НПП, зонами заповідника і розповів цікаві факти про нього. Серед іншого, я дізналася, що його площа 6101 га, а заснований не так давно – у 2009 році. Після розповіді пана Євгенія ми вирушили у захоплюючий похід. По дорозі ми бачили шість саламандр, квіти чистотілу, равлика. Після перших двох кілометрів ми зробили невеличкий привал, під час якого А.А.Світлинець (директор районного історико-краєзнавчого музею РБДТ) як бувалий турист поставив нам дуже доречні запитання про пороги на річці і вирубку окремої ділянки лісу. Тож я і всі, хто уважно слухав, усвідомили, що пороги на річках, аби сприяти нересту риб і запобігти виливу річки при повені, а дерева вирубали для того, щоб у разі обвалу запобігти "ефекту доміно" і врятувати інші дерева. Хоча під час вирубки немало дерев було втрачено, ми помітили, що ліс швидко відновлюється без усякого втручання людей. Після невеличкої дискусії ми рушили далі. Коли я йшла, мені здавалося, що ліс справді зачарований і намагається щось мені сказати. Там було навдивовижу спокійно, я настільки злилася з природою, що камінь почав здаватися мені равликом, а шепіт річки ніби говорив зі мною на якійсь незвичній мові, зрозумілій, мабуть, тільки їй. Час минав швидко… Час взагалі летить швидко, коли спілкуєшся з такими, як і ти в РУО «Лідер»! Я й не встигла й опам'ятатися, як ми уже прийшли. Втоми я, як завжди, не відчувала, хотілося йти далі й далі… Та все ж, ми не забули, за чим ми прийшли. Ось воно, мінеральне джерело! Дорослі взялися його розчищати, позаяк сильно занесло листям. Згодом вода очистилася і ми змогли напилися цілющої мінеральної водиці. На запах вода не надто приємна, але на смак дуже незвичайна. Зрозуміла це, коли розсмакувала, тож навіть набрала пляшку додому. Вогонь нам самим розкладати не довелося: добрі працівники лісу розклали його за нас, напевно, з метою безпеки. Поруч з вогнищем стояли альтанка, дерев'яний столик, лавочка з рубленого дерева і пеньок. Був там навіть чан, який спочатку здався мені казаном, але потім Віра Іванівна розповіла нам про те, для чого він служить. Всередині знаходяться два місця і місце для цілющої води, в котру присівши ставлять ноги. Воду там нагрівають за допомогою вогню, на відміну від старого зруйнованого водою вкованого у землю дерев’яного чана. У ньому купалися, гріючи воду за допомогою гарячих каменів. Ми смачно перекусили, втамували спрагу, пофотографувалися і вирушили нараз. Дорогою ми співали українських пісень, пригадали пісні, котрих навчили нас в школі, українські народні пісні, навіть співали Гімн України. Пригадали скоромовку про трьох китайців, сміялися і просто отримували насолоду від пережитого. Ми побачили отару овечок з їхнім пастухом. Все ж таки природа прекрасна! В автобусі ми зробили підсумки екскурсії, кожного Віра Іванівна попросила написати невеличкі розповіді про побачене, поділитися враженнями, отриманими під час цієї екскурсії. Згодом подала цікаву тему для обговорення, над якою кожен з нас задумався. Стосувалася вона нас, людей, а саме питання про 3 типи людей і їхнє місце в суспільстві: 1-ий тип – це є люди які обговорюють людей, 2-ий тип – це люди, що обговорюють події і 3-ій тип – люди, що обговорюють ідеї. Я дуже не хотіла розлучатися зі своїми друзями та з просто хорошою компанією людей, яка, нажаль, рідко трапляється. Найбільше мені сподобалося те, що ми на деякий час забули про Інтернет, про соціальні мережі і телефони, я відчувала себе знову дитиною, коли в нас ще не було жодних електронних пристроїв, коли ми просто спілкувалися одне з одним; і мені стало так хороше на душі, як було тільки в дитинстві. Ця екскурсія надовго запам'ятається нам і просто хочеться висловити гігантську вдячність В.І.Глушко, А.А.Світлинцю, І.В.Павлишину, заступнику голови Іршавської РДА, В.А.Симканинцю, голові Іршавської райради, відділу освіти РДА, районній батьківській раді та працівникам Національного природного парку "Зачарований край" за можливість мати такий чудовий день і незабутні моменти у своєму житті. Я дуже щаслива і сповнена надії, коли бачу, що ще є люди, котрим небайдуже підростаюче покоління, і навіть чужим дітям вони бажають тільки хорошого і ладні зробити для цього все, що в їх силах. На мою думку, такі люди варті поваги і з них потрібно брати приклад, я також хочу в майбутньому робити для дітей подібне і просто хочу щоб ці люди знали: я з великою вдячністю в серці завжди згадуватимуть Вас. | |
|
| |
| КОМЕНТАРІ | |
|
| |
