| Головна » Каталог статей » Психологічна служба |
Феномен дитячої творчості
20.10.2014 |  11615 | Психологічна служба | |||||||||||||
| Креативність можна розглядати як основу продуктивного розвитку дитини, як потенціал, що забезпечує його зростання, властиве так чи інакше кожній дитині. А результат - дитяча творчість, тобто той рівень оволодіння соціальним досвідом, для якого характерні самостійний вибір спрямованості його діяльності, вміння виробляти новий продукт. Напрямки перебудови освіти на принципах особистісно орієнтованого підходу та педагогіки співробітництва, визначені Національною доктриною розвитку освіти в Україні, Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", Базовим компонентом шкільної освіти, передбачають виховання творчої особистості. Розвиток дитячої творчості, а відтак формування творчої особистості дитини, потребує значної трансформації освітнього процесу, зокрема її психологізації. Стимулювати різноманітні творчі прояви дитини в шкільному та дошкільному віці, вчити її самостійно творити досить складно. Для розв'язання цієї актуальної проблеми важливо насамперед з'ясувати психологічну сутність дитячої творчості, засоби її виявлення та розвитку. Спонукальні джерела творчості дитини Природа виникнення та розвитку дитячої творчості вже впродовж кількох десятків років є предметом досліджень багатьох учених. Нерідко джерело творчості розглядають як результат тільки внутрішніх сил, потенцій дитини. У цьому разі становлення творчих здібностей зводиться до некерованого спонтанного процесу. Найвиваженішою вважається інша точку зору: спонукальні джерела дитячої творчості існують у самому житті й на її розвиток можна активно впливати. Відомі психологи та педагоги (Н.Ветлугіна, Л.Виготський, В.Давидов, О.Запорожець, В.Кудрявцев, 0.Кульчицька, М. Поддьяков, Є.Субботський та ін.) довели, що творчі здатності яскраво проявляються в дитинстві й розвиваються у процесі спеціально організованого навчання, коли діти оволодівають суспільно виробленими засобами діяльності. Л. Виготський наголошував на розвиткові дитини в процесі співробітництва з дорослими через наслідування, завдяки чому виникають усі специфічно людські властивості свідомості. Учений також глибоко обґрунтував положення про те, що творчість притаманна всім людям, і більшою чи меншою мірою є постійним супутником дитячого розвитку. Л.Виготський вважав, що "в повсякденному житті творчість - умова існування. І все, що виходить за межі рутини, завдячує своїм виникненням творчій діяльності людини". Якщо так розуміти творчість, зазначав він, то неважко помітити, що творчі процеси в усій своїй повноті проявляються вже в дуже ранньому дитинстві. Гра дитини - це не проста згадка про пережите, а й творча переробка пережитих вражень, комбінування їх і розбудова з них нової дійсності, що відповідає запитам та потягам самої дитини. СЕНЗИТИВНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ Науково доведено: саме дошкільний та молодший шкільний вік є найбільш сензитивним періодом розвитку творчості. Період з трьох до п'яти років сприятливий для формування творчості, бо дитина до цього віку, з одного боку, готова до соціалізації (сформованість мовлення), а з другого - ще не соціалізована. Для дитини весь світ ще загадковий та проблемний. За даними Д.Ельконіна, у віці близько трьох років у малюка з'являється потреба діяти, як дорослий, "зрівнятися з дорослим". Творча діяльність дітей, спрямована на присвоєння людської культури, є неодмінною умовою розширеного відтворення творчих здібностей у сучасному суспільстві. Дитинство - період початкового фактичного утворення особистості, розвитку особистісних "механізмів" поведінки, коли встановлюються перші зв'язки та відношення, які утворюють нову єдність діяльності й водночас нову вищу єдність суб'єкта - єдність особистості. Від того, що буде закладено в дошкільному віці, великою мірою залежить, чи керуватиметься дитина, сприймаючи та оцінюючи події, явища зовнішнього світу раз і назавжди заданими стереотипами й шаблонами, чи зможе виробляти власні засоби постановки і розв'язання проблем, що виникають. Дитина - аж ніяк не пасивна істота, жодний вплив іншої людини вона не може сприйняти без власної реальної діяльності. Вона засвоює людські надбання, докладаючи власних зусиль, міркуючи, уявляючи. Елемент творчості присутній у всіх специфічно дитячих видах діяльності, збагачує (ампліфікує) розвиток дитини. Творчість і дослідницька поведінка тісно пов'язані між собою і мають спільну природу. Творчість - одна з найзмістовніших форм психічної активності. її можна розглядати як універсальну здібність, що забезпечує успіх різноманітної діяльності дітей. Будь-який творчий акт дитини - результат його активних пізнавальних, творчих дій. Навіть наслідуючи дорослих, дитина творчо видозмінює своє сприйняття відповідно до власних уявлень, а засвоюючи щось нове, пропускає його крізь особистий досвід, неповторний та унікальний. У психології виділяють такі вікові періоди творчих проявів
Уже в дошкільному віці творча спрямованість дитини проявляється як властивість власне людської психіки. Малий робить справжнісінькі творчі відкриття чи не на кожному кроці, оскільки вперше вивчає світ навколо себе, пізнає навколишні предмети, людей. А в деяких видах творчої діяльності вони можуть здійснювати не просто "мікровідкриття суб'єктивного масштабу" (В.Моляко), а сягати досить високого рівня у своїх майже "дорослих" віршах, малюнках. ЗМІСТ І ПЕРЕДУМОВИ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ На підставі наукових досліджень дитячої творчості сформулюємо її визначення. Дитячу творчість слід розуміти як створення дитиною суб'єктивно значущого для неї продукту - малюнка, конструкції, гри, оповідання, створення невідомих раніше деталей, що по-новому характеризують створюваний образ: різних варіантів зображень, ситуацій, рухів, характеристик героїв, інших дій; застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності у новій ситуації; прояв ініціативи в усьому. Дитяча творчість - це також процес створення образів з казки, оповідання, гри-драматизації у малюванні, конструюванні, пошук у ході діяльності способів, шляхів розв'язання завдань. Передумовою творчості, прояву творчих здатностей дітей є креативність (Е.Торренс), потенційна здібність до різнобічного мислення, почуттів та дій. Креативність сприймається як синонім творчої активності, що являє собою індивідуальну траєкторію психічного розвитку дитини, притаманну їй інтегральну якість, що проявляється: в домінуванні допитливості, прагнення до пізнання; у спроможності долати стереотипи; у характері - системі власних ставлень та поведінки. Креативність можна розглядати як основу продуктивного розвитку дитини, як потенціал, що забезпечує його зростання, властиве так чи інакше кожній дитині. А результат - дитяча творчість, тобто той рівень оволодіння соціальним досвідом, для якого характерні самостійний вибір спрямованості його діяльності, вміння виробляти новий продукт. У процесі образотворення діти проявляють ініціативу, власне естетичне ставлення, пошукове зацікавлення, прагнуть привернути увагу до результатів своєї творчості. Це, можна сказати, творчість для себе. Відтак змінюється сама дитина, вона оперує новими засобами діяльності, знаннями та вміннями. У діяльності відображаються її творчі здібності. Учені віддають належне власній активності дитини, "спонтанності", "саморуху" (Г.Костюк), завдяки яким людина змалку сама творить свою психологічну долю. На думку В.Кудрявцева, "творчість для себе" стає передумовою "творчості для інших". А крім того, здійснюючи свої задуми, дитина відкриває нове про себе. Проявляється її розуміння навко-лишнього, власне ставлення до нього, що допомагає збагнути її єство, особливості сприйняття світу, уявлення, інтереси, здібності. Проблеми дитячої творчості певною мірою ви¬світлені у педагогічних і психологічних дослідженнях особливостей художньої та пізнавальної діяльності дитини. Так, під керівництвом Н. Ветлугіної, О.Дьяченко, Т.Комарової вивчалася художня творчість; К.Тарасова, Б.Теплов досліджували прояви музичної творчості дітей; Л.Венгер, О.Запорожець, В.Котирло, Н.Лейтес, О.Проскура - пізнавальну та перцептивну діяльність; Т.Піроженко, Т.Рєпіна - комунікативно-мовленнєву діяльність. Дошкільний та шкільний вік вважають сприятливим періодом для розвитку творчих нахилів особистості, їхнього прояву у сферах пізнання та художньої діяльності. Добре відомо, що в дітей з цього віку психічні процеси (пам'ять, мислення, сприйняття, уява, почуття) перебувають на стадії становлення, зміни, розвитку. Саме тому вони надзвичайно рухливі, нестійкі, мінливі, суперечливі. Дитина, реалізуючи задум, почувається вільною, вона не скута досвідом, знаннями,- не обмежена заборонами, які не дають їй змоги вільно оперувати предметами, матеріалами тощо. А вільний рух думки поза межами відомого допоможе знайти й неочікуваний розв'язок. Виникнення в дітей несподіваних зіставлень й узагальнень, оригінальних думок, можливо, певним чином і пояснюється браком засвоєних способів аналізу, готових штампів, новизною для них власне розумової роботи. Через ігровий тренінг творчості проходить кожна дитина, і він їй необхідний. Усе це, з одного боку, спричинює істотні недоліки в характері дитячої творчості, а з другого - надає їй важливого значення й переваг перед творчістю дорослого. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ Творча діяльність, на думку вчених (В.Дружинін, Н.Хазратова), має певні етапи розвитку. Перший етап - становлення "первинної креативності" як загальної творчої здібності - настає у віці 3-5 років. У цей час пряме наслідування значущого дорослого як креативного взірця є основним механізмом формування в дитини креативності. Потрапляючи у нову ситуацію, вона репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим задля досягнення бажаного результату. Другий етап - творче наслідування: внесення елементів новизни, прояв самодіяльності без внесення істотних змін у пропоновані іншими схему дій, зразок, ідею. Ось вона і є - перша заявка про себе, своє бажання самовияву. Саме на цій стадії дитина ознайомлюється з різними варіантами інноваційної діяльності, визначає свої переваги відповідно до власних нахилів та вмінь. Третій етап - репродуктивна творчість: уміння взяти за основу пропоновану схему (ідею), але істотно переробити її, внести зміни. Тут дитина переробляє інновації на свій кшталт, перевіряє їхню відповідність вимогам ситуації, додає щось нове, своєрідне. Четвертий етап - справжня творчість, створення нового. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ Розглядаючи творчість крізь призму траєкторії її поетичного розвитку, її філогенезу (загального розвитку), варто виділити характерні особливості творчої діяльності дошкільників: її суб'єктивні аспекти, продукт та умови, в яких відбувається творчий процес. Діти роблять власні відкриття й створюють цікавий, часом оригінальний, продукт у вигляді малюнка, конструкції, вірша тощо (Н.Ветлугіна, М.Поддьяков, К.Чуковськийта ін.). Суб'єктивність новизни відкриттів та продукту - перша важлива особливість дитячої творчості. Малюючи, вирізуючи та конструюючи, дитина створює для себе суб'єктивно цінне, нове. При цьому першорядне значення для неї має сам процес створення продукту. Діяльності дитини притаманні емоційність, прагнення шукати й багато разів апробовувати різні рішення та отримувати від цього особливу втіху, інколи значно більшу, ніж від досягнення кінцевого результату (О.Запорожець, Л.Парамоно-ва, М.Поддьяков та ін.). Це - друга особливість дитячої творчості. Для дорослого початок розв'язування проблеми (її усвідомлення, пошук підходів) - процес важкий і болючий. Дитина ж не відчуває таких труднощів (якщо, звичайно, дорослий не висуває жорстких вимог). Вона легко й передусім практично починає діяти орієнтовно, почасти навіть не зовсім осмислено, і ця діяльність, поступово набуваючи більшої спря¬мованості, захоплює її пошуком та навіть дає позитивний результат (Л.Парамонова, М.Под¬дьяков, Г.Урадовських). Ось третя особливість дитячої творчості, пов'язана з першими двома, а надто з другою. Істотна риса дитячої творчості - відсутність у ній внутрішнього критика, що породжує скутість, ускладнює діяльність. Але не варто вважати, що діти не здатні до самоконтролю. Він є, але спрямований на процес творчості, а не на якість продукту. Внутрішній критик не потрібний дошкільнятам, тому що їхня діяльність не спрямована на створення суспільного продукту, не орієнтована на продукт як втілення задуму. ПОКАЗНИКИ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ Творчу активність, творчий потенціал дошкільнят можна проаналізувати за такими трьома групами показників.
Аналізуючи дитячу творчу діяльність, І.Лернер називає можливі способи продукування ідей, зокрема:
КРИТЕРІЇ АНАЛІЗУ ПРОЯВІВ КРЕАТИВНОСТІ ДІТЕЙ На основі узагальнених даних попередніх досліджень у методичних рекомендаціях до Державної базової програми "Я у Світі" подано орієнтовні критерії зовнішніх проявів креативності дітей. Це:
О.Матюшкін підкреслює важливість яскраво виявленої пізнавальної активності дошкільника та молодшого школяра , яка є основою його пізнавальної мотивації та могутнім розвивальним механізмом творчості. Про домінування пізнавальної мотивації свідчать дослідницька, пошукова активність, значно нижчі пороги сприймання нового, тобто більш висока чутливість, сензитивність до нових стимулів, нової ситуації, здатність відкривати нове у звичайному. Особливості пізнавальної мотивації дитини проявляються також у високій вибірковості щодо нового предмета дослідження, у понаднормативній активності та інтелектуальній ініціативі, що й породжує творчі образи. Пізнавальні мотиви, які підтримує й спрямовує дорослий, зумовлюють потребу в нових вражен¬нях та соціальних контактах, прагнення активно експериментувати, перетворювати. Реалізація дослідницької активності забезпечує дитині відкриття світу, перетворення невідомого у відоме, породжує творчі образи. З розвитком пізнавальної мотивації не просто активізується та підтримується творчий процес, а й створюється основа для формування життєвого досвіду (О.Запорожець, Л.Венгер). А чим багатший цей досвід, тим яскравіше він проявляється у різних видах творчої діяльності дитини. Для заохочення дітей до пізнавальної активності, творчої діяльності варто використовувати різноманітні розвивальні завдання; правильно оцінювати досягнення дітей, не переривати творчий процес; утримуватися від негативних оцінок, приймати твердження вихованців, не зловживаючи критичними зауваженнями; створювати ситуації вільного спілкування, обміну думками. Стійка позитивна атмосфера та емоційна привабливість занять спонукає дітей сміливо подавати власні ідеї, проявляти емоції, що сприяє формуванню творчості. Творча дитина, творча особистість (за М.Поддьяковим) - це результат усього способу життя дитини, результат спілкування та спільної діяльності з дорослими, результат його власної активності. У нього поступово формується складний суперечливий внутрішній світ, який надає усій його діяльності творчого характеру. А чим багатший, оригінальніший внутрішній світ дитини, тим радикальніші й неочікуваніші творчі перетворення набутих нею знань. ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОГО НАЧАЛА ДИТИНИ Відтак, у педагогічній роботі з молодшими школярами чимало важить формування у них загального творчого ставлення до явищ навколишньої дійсності як щодо сприйняття і пізнання цих явищ, так і щодо практичного їх перетворення. Формуванню творчості сприяють, зокрема, створення дорослими доступних дітям проблемних ситуацій, пропонування творчих завдань. Це забезпечує становлення такої загальної евристичної структури особистості, яка стимулює самостійний пошук та розв'язання життєвих проблемних ситуацій і завдань. Розв'язування таких завдань, вважає Г.Костюк - найкраща школа мислення дітей. Спонука-ючи малюка до тієї форми діяльності, в якій можуть реалізуватися його природні задатки, педагог сприяє виявленню й становленню його творчого начала. У цьому контексті велике значення для розвитку творчого мислення має розв'язання навчально-трудових завдань, що потребує розумових та практичних дій. О.Матюшкін також вважає за необхідне вдаватися до формулювання проблем у процесі навчання дітей. Найповніше цій вимозі відповідає проблемно-діалогічний метод навчання, який за-безпечує високу пізнавальну мотивацію дітей і потребує постійної творчості педагога. Своїми запитаннями він, власне, сприяє народженню нового знання, у своїх вихованців. Ефективні форми реалізації творчого виховання дітей пропонує В.Моляко: По-перше, вважає він, варто систематично про¬понувати дітям різноманітні творчі завдання, спрямовуючи їхні зусилля на досягнення оригінальних результатів у своїй діяльності, віднаходження якнайбільшої кількості варіантів розв'язання кожного нового завдання, порівнювання їх між собою та вибір за конкретними критеріями найкращого рішення. Варто також прагнути, щоб творчою була, по можливості, будь-яка діяльність дитини. Подеколи варто використати і спеціальні прийоми творчого тренінгу. По-друге, бажано максимально естетизувати всі форми життєдіяльності вихованців, сприяти ознайомленню їх з національними художніми надбаннями, народним мистецтвом, творами світової культури. При цьому йдеться не про поверховий потяг дитини до краси, а про всебічне зростання культури її особистості. Усе це має реалізовуватися через відповідні навчально-виховні програми, в яких передбачатиметься проведення як обов'язкових, так і додаткових занять. По-третє, бажана й доцільна постійна участь дошкільника у колективній діяльності. Як важливому соціально-психологічному чиннику розвитку творчої особистості. Отже, творчий потенціал дитини, на думку дослідників, має визначатися, розкриватися й роз-виватися у процесі спеціально організованого навчання та виховання дитини, коли вона набуває та використовує власний досвід творчої роботи, залучається до реальних творчих справ. Завдяки цьому малюк навчається правильно орієнтуватись у довкіллі, нарощує свої творчі здібності в різних видах діяльності (ігровій, конструкторській, образотворчій, мовленнєвій тощо). Тож украй важливо, щоб дорослі, які його виховують, розуміли сутність психічного феномена дитячої творчості й знали умови її розвитку. | |||||||||||||
| КОМЕНТАРІ | |
