Головна » Каталог статей » Статті наших авторів РБДТ
Анатолій Вайда. Шлях до перемог
03.09.2013 | 1358 | Статті наших авторів | Автор: Глушко В.І.
Шашки - одна з найдавніших ігор. Ними захоплювалися самі єгипетські фараони. Стародавні єгиптяни вважали, що шашки винайшов бог мудрості Той, а стародавні греки приписували створення цієї гри віснику богів Гермесу. Дослідники припускають, що шашки настільки старовинна гра, що не поступається по старовині самому Єгипту. Уже не так важливо звідки і коли шашки почали свій шлях по світу. Спочатку вони потрапили до Греції, потім в Древній Рим. Як не дивно, правила гри мали багато спільного з сучасними шашками. За кілька століть до нашої ери вже грали на 64-клітинній дошці. Її доступність дала змогу поширюватися серед простого люду, у шашки грали вдома і на вулиці і це приваблювало особливо кмітливих дітей.
 
Колись ця гра привабила і малого хлопчака Анатолія із сусіднього села Лоза, він грав із своїми однолітками, пізніше - з товаришами. Якось у 1986 році у складі команди Іршавського заводу "Іршавремверстат", де працював на той час, перший раз узяв участь в обласних змаганнях з шашок, які проходили у Мукачівському міському шахово-шашковому клубі "Локомотив". Його директор Й.М.Сотмарі запримітив іршавського розточника, почав запрошувати й на інші змагання. Самоосвіта, індивідуальні заняття, спілкування з іншими шашкістами області, вступ до Латвійського народного університету шашкової культури допомогли Анатолію Вайді у 1988 році вперше стати чемпіоном області з шашок-100, згодом повторити це досягнення ще двічі. За свою спортивну кар’єру він неодноразово займав призові місця в обласних змаганнях з шашок-100 і з шашок-64 як в особистому заліку, так і в командному, захищаючи честь Іршавського району. У тому ж 1988 став кандидатом у майстри спорту з шашок.
 
За однією з версій шашки винайшов грецький воїн Паламед. Він брав участь в облозі Трої, яка тривала десять років; щоб убити нудьгу, Паламед придумав цю захоплюючу гру.
 
Анатолій Вайда не з нудьги почав всерйоз займатися шашками, до цього змусили обставини: практично відсутність роботи на заводі. Тодішній голова спорткомітету району, нині начальник відділу молоді і спорту РДА А.В.Данканич запропонував йому спробувати себе в якості керівника гуртка Будинку дитячої творчості (освіта, здобута в Івано-франківському спортивному технікумі, це дозволяла). Так сталося, що тодішній керівник шахового гуртка якраз звільнився з роботи, тож директор Йолана Юріївна Мельник дала згоду на початок педагогічної діяльності Анатолія Йосиповича. З того часу минуло майже двадцять років.
 
У всі часи шашки були двох кольорів - білі та чорні. І представляли собою як би дві армії, яким належало вести бій. Відступ не передбачався, тому шашки могли ходити тільки вперед. Якщо шашка проривалася в тил до супротивника, то підвищувалася її бойова здатність, і вона ставала дамкою.
 
Анатолій Йосипович - миролюбна людина, якщо йому й доводилося боротися, то лише з собою, адже робота з дітьми кардинально відрізняється від роботи за верстатом. Років десять знадобилося йому, аби стати справжнім тренером, дитячим наставником, яким всі ми його заслужено вважаємо. Як і в грі, він ніколи не відступав, хоч які труднощі не доводилося долати. У його роботі, мов у педагогічній методичці: система, послідовність, науковість, контроль, гуманність, толерантність, гідне ставлення до кожного, хто хоч раз переступив поріг його клубу, і неабияке бажання виховувати в дитині справжню ЛЮДИНУ.
 
- Шашки, як і інші інтелектуальні ігри, у яких ти сам приймаєш рішення і несеш за них відповідальність, допомагають у становленні дитини як особистості, дисциплінують її, змушують думати, прораховувати, перш ніж зробити наступний хід чи дію, чи вчинок. І навіть програш - це не поразка, а лише спонукання до роботи над собою, - так вважає мій колега. Раніше у дітей не було змоги предметно займатися інтелектуальними іграми, тож його педагогічна діяльність - своєрідна компенсація за, можливо, втрачений час у дитинстві з вкладанням усіх своїх людських і професійних ресурсів з метою досягнення найвищих результатів колишніми і нинішніми вихованцями. А таких у нього, на щастя, чимало.
 
Взяття відбувалося за допомогою перескакування однієї шашки через іншу. Так і в бою: переможець переступає через переможеного.
 
У мирних шашках все не так буквально, але справжні бої на шашковому чи шаховому полях за участю вихованців Анатолія Йосиповича точилися неодноразово. У різні роки яскравими "бійцями" були Ігор Кобаль, Василь Медулич, Вікторія Ковальова, на честь якої названо наш клуб, Володимир Мигалець, Володимир Вайда, Юрій Приймич, Петро Боршош, Ірина Антосяк, сестри Олександра і Вероніка Буркуш та багато інших.Та найуспішніше баталії на спортивних полях районного, обласного, всеукраїнського і міжнародного рівнів проводила Сільвія Марковці, яка у 2002 восьмирічною прийшла до клубу, а зараз двадцятирічна дівчина є однією з найтитулованіших шашкісток нашої держави. На той час Анатолієм Йосиповичем якраз була розроблена спеціальна програма для роботи з молодшими школярами, яка виправдовує себе на сто відсотків по сьогодні. По ній займаються Ольга Павляк, Сергій Панющик, Єлизавета Карабиньош, Сергій Скоблей та інші "спортивні зірочки" нашого рідного закладу.
 
За часів Петра I грі в шашки і шахи приділялася особлива увага. На заснованих імператором асамблеях для гравців виділялася особлива кімната.
 
До розумних людей, з розвиненим логічним мислення у різні історичні епохи і в різних державах ставилися по-різному. Анатолій Вайда настільки полюбив цей неконтактний вид спорту сам, настільки прищепив любов своїм вихованцям, настільки переконливо доводив чиновникам чи меценатам необхідність продвигати обдарованих наших спортсменів, що навіть незважаючи на місце розташування клубу "Вікторія" - а це прохідна кімната на другому поверсі нашого закладу -, недостатню матеріальну базу, все ж іде вперед. Не завжди ця дорога зелена, часто світлофор не перемикається з червоного, але справжній тренер, мудрий наставник рук не опускає. На щастя, є багато людей, що підтримували і підтримують наш шахово-шашковий клуб, і хай ця підтримка буде й одноразовою, але у потрібну мить, як колись від нині головного редактора газети «Спорт-тайм» Степана Селменського та журналістки Олени Рущак перед ключовим у своїй кар’єрі чемпіонатом України, він вдячний всім. А ще додає: "Дуже важливо не втратити з роками фінансової нестабільності те, що надбано в Іршаві і районі багаторічною працею тренерів і дітей".
 
Анатолій Вайда особливий у своїй відданості роботі, у педагогічному підході до вихованців, їх батьків і до колег по роботі, у ставленні до оточуючого світу і всього, що в ньому відбувається. А ще - він щасливий, щасливий з того, що багато його вихованців перевершили свого тренера. 
 
перемога, Глушко, спортивні змагання, рбдт
КОМЕНТАРІ

Можливо вас зацікавить: