рбдт іршава

Роки не йдуть, а пролітають,

Гляди: уже шістдесят п’ять.

Та заклад рідний мій, я знаю,

Вони ніяк аж не старять.

З ним познайомилась дитиною

Із жовтенятським ще значком,

З ним піонерські роки линули:

Збори, лінійки і учком,

Вітальні групи, зльоти, табори,

Галстуки, форми, фартушки –

Встигала я й відвідувать гуртки…

Наче й недавно, та пройшли роки.

І мабуть, так розпорядилась доля,

Щоб з домом цим не розпрощалась,

А повернулась знов з дипломом

Й шлях трудовий тут розпочала.

Хто вчить нас буть керівником гуртка?

Нема в державі закладу такого.

Ми – вчителі, та справа непроста –

В дозвільний час не прийдуть до любого

Ті діти, що звемо їх вихованцями,

Які хотять творити щось нове,

І не вони, а ми є їх обранцями:

Прийшов, залишився й рішив: «Оце – моє!»

Та треба нам не тільки хист розгледіти –

Зуміти згуртувати колектив,

Навчитись зрозуміть дітей зсередини,

Завжди готовим буть допомогти.

Наш заклад може лише тішитись:

Десятки сотень учнів різних шкіл

Через роки ще можуть, стрітившись,

Пригадувати: «Скільки різних діл

Зробили ми в Будинку творчості:

Вистави ставили, училися співать,

На інструментах грати, малювати,

У шашки грати, танцювать,

Природу шанувати й вишивати,

Людські труди й труд власний цінувать –

І все це не в великій строгості,

А в дружній обстановці, в дусі творчості!»

Наш заклад може і гордитися

Плеядою керівників гуртків,

У різні роки що трудилися,

Не шкодувавши часу, ані сил.

Вони залишили свій слід в історії

Будинку під найменням БДТ,

І як би далі не складались долі їх –

Частку себе залишили проте.

Вельмишановний ювіляре!

Наш рідний доме – БДТ!

Лунає хай про тебе слава,

Чисельність вихованців хай росте!

Приходять хай до тебе змалку –

Свідомими і творчими хай йдуть,

Летять у світ, немов ті чайки –

Про тебе їм ніколи не забуть.

Фундамент в тебе є – історія,

Її не забувай і не зганьби.

«Живи и процветай! - твержу и вторю я»,

До звершень творчих впевнено іди!