Головна » Каталог статей » Статті наших авторів РБДТ
Проблема ВІЛ/СНІД
06.12.2015 | 808 | Статті наших авторів | Автор: Танько Ю.Ю.
Щороку, 1 грудня, відповідно до рішення ВООЗ та Генеральної асамблеї ООН, відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Його метою є підвищення рівня проінформованості населення про ВІЛ/СНІД та демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Адже якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як можна запобігти інфікуванню та усвідомлюють сучасні реалії житяя з ВІЛ – то завдяки отриманим знанням вони можуть дбати про власне здоров’я, здоров’я інших та розвивати толерантне відношення до людей, що живуть з ВІЛ.

Згідно даних ООН, з початку поширення цьої згубного вірусу в світі інфікувалось близько 75 млн. осіб, померло від СНІДу більше 30 млн. Проте, протягом останніх років, завдяки впровадженню «Стратегії прямування до Нуля: Нуль нових випадків інфікування; нуль смертей, пов’язаних зі СНІДом; нуль дискримінації», яка передбачала виконання наступних головних завдань:
  1. До 2015 року вдвічі скоротити показники передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом.
  2. Скоротити на 50% до 2015 року передачу ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків.
  3. Викорінити до 2015 року передачу ВІЛ-інфекції новонародженим.
  4. Розширити доступ до антиретровірусної терапії з тим, щоб до 2015 року це рятівне лікування отримували 15 мільйонів осіб.
  5. Скоротити до 2015 року на 50% смертність від туберкульозу серед людей, які живуть з ВІЛ.
Україна почала запроваджувати ефективні системні, програмні підходи, але обсяг інвестицій, на жаль, був і залишається недостатнім, несумісним з розмахами епідемії. Результати дослідженнь, проведених Організацією Об’єднаних Націй з ВІЛ-інфекції/СНІДу, говорять про те, що якщо подвоїти річний обсяг інвестицій, необхідних на продовження виконання вищезгаданої програми, то кількість нових випадків зараження ВІЛ-інфекцією можна скоротити на 65%. Через недостатнє фінансування, недосконалу роботу нашої влади та медицини з проблемою ВІЛ-інфекції, Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Східної Європи та Центральної Азії.

Для ВІЛ-інфекції характерні:
  • багаторічний перебіг хвороби;
  • прогресуюче зниження імунітету, що робить організм людини беззахисним перед різноманітними інфекціями та вірусами;
  • розвиток імунодефіциту (СНІДу);
  • чутливість до зовнішніх чинників: при нагріванні за температури понад 56°С (протягом 30 хв) вірус гине, як і при використанні дизенфікуючих засобів;
  • втрачає свої властивості під дією сонячних променів (через 12 годин) та миттєво гине під дією ультрафіолетового аипромінювання;
  • може зберігатись у інфікованій замороженій крові до 10 років.
Варто пам’ятати, що ВІЛ не передається побутовим шляхом:
  • при дотиках, обіймах, рукостисканнях, поцілунках;
  • при спільному проживанні в одній квартирі, через посуд, столові прибори, їжу;
  • фекально-оральним шляхом;
  • через постільну білизну, предмети побуту, іграшки;
  • повітряно-крапельним шляхом (в тому числі при чханні та кашлі);
  • при купанні у воді;
  • через ручки дверей, кранів, унітази; гроші, спортивні снаряди;
  • при укусах комах або тварин.
Встановлено 3 основні шляхи інфікування ВІЛ:

1. Статевим шляхом - при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах (всіх видах сексуального контакту).

2. Парентерально (ін'єкційно, через кров та інші біологічні рідини):
  • після переливання інфікованої крові або її компонентів;
  • нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті оболонки людей, що контактують з кров'ю або деякими секретами (біологічними рідинами, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ - інфекцію;
  • при використанні забруднених шприців, інструментарію;
  • при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку.
3. Перинатальним шляхом від матері до дитини:
  • вертикальний шлях (внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ - інфікованої матері; під час пологів;
  • при контакті плоду з інфікованою кров'ю або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших рідин);
  • горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ - інфікованої матері).
Вірогідність передачі ВІЛ при одноразовому контакті складає:
  • внутрішньовенне введення наркотиків – майже 30%;
  • незахищений статевий акт – від 0,1% до 1,0%;
  • переливання крові та її продуктів – 90%;
  • від матері до дитини – від 30 до 45% (при відсутності профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини;
  • при отриманні медичної допомоги з ушкодженням шкіри та слизових оболонок – майже 0,3%.
Для того щоб убезпечити підростаюче покоління від жахів, які пов’язані з проблемою ВІЛ/СНІДу варто батькам займатись статевим вихованням свого чада. Насправді, навіть у наш час багато батьків вважають, що торкатися забороненої теми непристойно і соромно. Чи не в цьому святенницькому ставленні до важливої сторони людського життя криється причина численних абортів у неповнолітніх дівчат, стрімке поширення СНІДу, збільшення числа покинутих немовлят і зростання проституції?

Відповідь є очевидною. Багато педагогів і батьків вважають, що починати статеве виховання слід тоді, коли діти вступають у період статевого дозрівання. На жаль, у цьому віці підлітки вже отримали багато інформації про ЦЕ від таких же неосвічених і безграмотних ровесників, почерпнувшіх свої знання з різних джерел, в тому числі і на практиці. Правильно і делікатно проведене статеве виховання ставить своєю метою не «оголення» людських відносин, а звільнення підлітка від хибного почуття сорому, формування в ньому поваги до найважливішої сторони людського життя - взаємин між чоловіком і жінкою.

Поради щодо статевого виховання дітей:
  1. Атмосфера довіри в сім’ї. Вислуховувати дітей і давати їм правильні та якісні відповіді. Діти мають знати про статеве дозрівання все, щоб у майбутньому не відчувати страху перед чимось незнайомим.
  2. Називати статеві органи правильно. Слід пам’ятати, що у людини немає «добрих» і «поганих» органів.
  3. Не варто кричати на дитину, навіть якщо вона лається, займається мастурбацією і т.п. Оскільки «подібне притягує подібне», доцільніше буде поговорити з чадом, прояснити ті чи інші аспекти поведінки.
  4. Не боятися говорити дитині правду про її народження, не говоріть про капусту, лелеку і т.п.
  5. Своєчасно доводити до відома підлітка, що таке менструація, ерекція, полюції, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
  6. Розповісти про гомо- і гетеросексуальність. Пояснити чому так буває.
Звичайно, всі ці важливі речі необхідно пояснювати словами, які будуть доступні для дитини і не виходитимуть за рамки літературної мови. Вкрай важливо віднестися до таких розмов серйозно і з усією відповідальністю, бо якщо перевести все в жарти або насміхатися над дитиною з того чи іншого питання, яке її цікавить, то ефект від розмови буде не лише наближений до нуля, а й можлива психічна травматизація підлітка. Необхідно також пам’ятати, що чим більше ірраціональних заборон та табу в даній тематиці тим імовірніші негативні поведінкові прояви дитини. Варто уникати, звісно, крайностей у розмовах про статеві стосунки – батьки, переборюючи незручність, сиплють фактами але замовчують про почуття, мораль та сексуальну етику.

Найнезручнішим питанням є перша близькість. Основні проблеми першої близькості:
  1. Психологічна готовність до статевого контакту, наявність емоційної основи, інтимності почуттів.
  2. Проблема «безпеки» - захисту від можливих інфекцій (особливо ВІЛ/СНІДу) та небажаної вагітності (мається на увазі інформування про сучасні засоби контрацепції).
Хочеться підмітити, що у вирішенні даної проблеми величезне, якщо не вирішальне, значення має просвітницька робота, проведена батьками, учителями та вихователями. Правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поводження дітей, їх взаємини з однолітками протилежної статті, емоційна оцінка цих особливостей та проявів сексуального розвитку, має бути заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а що є відхиленням від норми. Інформація з авторитетних джерел в даній проблематиці є доступною в наш час, тож навіть придефіциті власних знань у дорослого цей пробіл можна легко заповнити. Головне – батьки зобов’язані завжди пам’ятати, що приділення уваги проявам дорослішання та статевого дозрівання дітей це один з найважливіших шляхів статевого виховання! Будьте здорові.
 
рбдт, ВІЛ, проблема, Танько, СНІД
КОМЕНТАРІ

Можливо вас зацікавить: