Головна » Каталог статей » Психологічна служба РБДТ
Професійно значущі психологічні якості особистості вчителя
20.10.2014 | 5207 | Психологічна служба
Вихідним положенням, яке ми кладемо в основу виділення професіонально значущих психологічних якостей педагога, є сформульоване вище положення про педагогічну діяльність як рефлексивне керівництво навчальною діяльністю учнів. Розглядаючи з цього погляду психологічні якості особистості, що мають для педагога професійну значимість, ми виділяємо три групи таких якостей. 

1. Насамперед це група особистісних властивостей, які пов'язані з розвитком у педагога емпатії, тобто здатності розуміти внутрішній світ іншої людини (когнітивна сторона емпатії) і навіть проникати в його почуття, відгукуватись на них, співпереживати з іншою людиною (емоційна сторона емпатії).     Емпатія – це здатність педагога ідентифікувати (ототожнювати) себе з учнем, стати на його позицію, поділяти його інтереси й турботи, радощі й смуток, бачити очима учня хвилюючі його проблеми, його взаємини з іншими учнями [13, 70]. Здатність педагога стати на точку зору іншої людини (учня) знаходить своє відображення в таких його характеристиках, як доброзичливість та повага до учнів, чуйність і турбота, інтерес до життя учнів, вірність своїм обіцянкам, спостережливість, чутливість, емоційне сприймання й розуміння, тактовність, уміння зважати на думку учнів.   

2. Іншою якістю особистості педагога, що має принципове значення для його професійної діяльності, є здатність до активного впливу на учня – те, що можна було б назвати динамізмом особистості. Динамізм виявляється в багатстві внутрішньої енергії педагога, в його ініціативі й гнучкості, в різноманітності його впливів. Людина, яка володіє цією якістю, не просто встановлює емоційний контакт з іншими людьми, а здатна вести їх за собою, впливати на їх стосунки й визначати напрямок їхніх дій. Динамізм виявляється також в тому, наскільки швидко й чуйно педагог спроможний відчути зміни в ситуації („чутливість до проблем") й змінити в зв'язку з цим стратегію свого педагогічного впливу („гнучкість мислення"). Динамізм – це здатність до вольового впливу й до логічного переконання, це вимогливість і почуття гумору, це ініціатива й самостійність у прийнятті рішень, це винахідливість та організаторські здібності. В кінцевому підсумку це і здатність обирати різноманітні методи й прийоми керівництва діяльністю учнів.     

3. На противагу динамізму або вмінню „володіти іншими" педагог повинен мати високорозвинену здатність „володіти собою". Це і є третя психологічна якість професіограми особистості. Цю якість варто назвати емоційною стійкістю, яка виявляється в тому, наскільки терплячим і наполегливим є педагог під час здійснення своїх задумів, наскільки характерні для нього витримка й самовладання навіть у найнесприятливіших ситуаціях (стресових), наскільки він вміє тримати себе в руках в умовах негативних емоційних впливів з боку інших людей. Емоційна стійкість (протилежна їй якість – лабільність, нейротизм) є індивідуально-типологічною характеристикою особистості, і досить високий ступень її розвитку притаманний усім людям. Справа, проте, полягає в тому, що в професійно-педагогічній діяльності емоційна стійкість стає тією необхідною якістю, без якої неможливе успішне здійснення педагогом своїх функцій. Тому вона свідомо формується педагогом як умова підвищення ефективності його дій.

4. Практичне мислення

Ще одна з найважливіших професійно-психологічних властивостей педагога – практичне мислення. Важливо відзначити, що практичне мислення не є початковою формою розвитку інтелекту, а, навпаки, являє собою зрілу форму інтелектуальної діяльності, яка нічим не поступається за своїм значенням та складністю теоретичному мисленню. Завданням практичного мислення є застосування знань у конкретних ситуаціях педагогічної діяльності. Тому такий тип мислення можна назвати також педагогічним мисленням. У чому специфіка педагогічного мислення? По-перше, воно актуалізується в процесі вирішення завдань, що виникають у різноманітних педагогічних ситуаціях. При всьому різноманітті їх об'єдную одне: пряма або побічна присутність особистості учня чи цілого учнівського колективу як об'єктів педагогічного впливу. Інакше кажучи, в ролі предмета педагогічної діяльності найчастіше виступає духовний світ людини, що постійно змінюється. Тому педагогічне мислення здійснюється на тлі оперування образами динамічних об'єктів і відрізняється особливою рухливістю і гнучкістю. По-друге, у педагогічній діяльності теоретичні задачі дуже тісно пов'язані з практичними. А це означає, що педагогічне мислення має теоретико-практичний характер. По-третє, педагогічна діяльність обов'язково передбачує ті чи інші стосунки між людьми. Ці стосунки мають певне емоційне забарвлення, тому педагогічне мислення відрізняється емоційністю. Як бачимо, специфічні особливості педагогічного мислення визначаються змістовною стороною педагогічної діяльності.

„Показниками" практичного мислення викладача є:
  • вміння швидко (інколи негайно) прийняти оптимальне практичне рішення для розв'язання певної ситуації;
  • невідривність практичних рішень від їх виконання (рішення повинні бути співвіднесені з засобами, умовами та можливостями, які має вчитель);
  • конструктивність цих рішень;
  • аналіз підстав, використаних вчителем для прийняття своїх рішень;
  • орієнтація в ситуації, відношеннях, що склалися в групі, знання інтересів своїх учнів, рівня їх готовності, їх уміння працювати самостійно.
Підкреслимо, що практичне мислення розвивається лише в процесі тривалої роботи, педагогічної діяльності. Воно приходить тільки з практикою. (Його можна набути, але не отримати від народження, як, зокрема, теоретичне мислення.)

Педагогічна діяльність – діяльність творча. Як і в будь-якому виді творчості, в ній своєрідно поєднуються нормативні (що випливають із встановлених законів та правил) та евристичні (створені під час власного пошуку) елементи. Справжнє виховання і навчання – це завжди творення нового, творення людини через пробудження її внутрішніх сутнісних сил. Педагогічна творчість є своєрідною, пов'язаною як із характером процесу, так і з його результатом – із особистістю, що зростає і формується. Тому педагогічна творчість є завжди співтворчістю. 

Ще однією відмінною рисою педагогічної творчості є те, що значна її частина здійснюється на людях, у публічній обстановці. Це вимагає від учителя вміння управляти своїми психічними станами, тобто бути емоційно стійким; оперативно викликати в себе і учнів творчу наснагу, встановлювати емоційний контакт зі студентами, вести їх за собою, впливати на їх стосунки й визначати напрямок їхніх дій, тобто бути динамічним; розуміти внутрішній світ іншої людини, тобто бути тактовним, чутливим, зважати на думку учнів.

У повсякденній роботі вчителя навчально-пізнавальна діяльність займає особливе місце. Головна її функція полягає в забезпеченні безперервного професійного самовдосконалення педагога. Передумовами успішності навчально-пізнавальної діяльності вчителя виступає вся система психологічних знань про педагогічну професію. Головне заняття викладача – практична діяльність, проте науково осмислена, що припускає оволодіння науковими засобами планомірного і систематичного вивчення учнів і процесу педагогічної праці та знаннями психологічних особливостей діяльності викладача. На цій основі і відбувається педагогічний процес та професійне становлення особистості як вчителя. Результати педагогічної творчості виявляються в перетворенні вчителем власної діяльності на основі пізнання своєї творчої індивідуальності та її психологічних особливостей.

Індивідуально-психологічні чинники успішності педагогічної діяльності. 
Позначимо необхідність і широту загальних, але цілком необхідних здібностей педагога.

Завоювання і підтримання авторитету педагогом - складна, копітка робота по вдосконаленню ним свого духовного і фізичного стану. За авторитет треба боротися щомиті, щогодини, щодня. Позначимо спеціальні здібності педагога. До морального вигляду вчителя пред'являються високі вимоги. Йому необхідно мати людськими моральними якостями і бути гарним організатором, уміло регулюючим і напрямних взаємини, діяльність дітей і дорослих у колективі.Педагогічна діяльність саме педагога немислима без моральної чистоти, прагнення до творчої праці, любові до дітей, єдності слова і справи, ініціативи та відповідальності, вимогливості до себе і товаришів. Створенню нормального морального клімату в дитячому колективі активно сприяють такі людські якості, як: 
  • щирість, 
  • чесність, 
  • прямота, 
  • сердечність,
  • дружелюбність,
  • доброзичливість,
  • справедливість,
  • правдивість, 
  • принциповість. 
В організації навчально-виховного процесу не можна пройти мимо такого потужного педагогічного чинника, як характер вихователя, властивості і якості його особистості. В одного педагога занадто твердий характер і міцна воля, велика громадська активність. Він прагне все зробити сам, пригнічує спонтанність дітей, залишає їх непричетними і байдужими глядачами. У іншого - м'який, він не здатний вимагати від учнів елементарного порядку. Погане знання педагогіки і психології, небажання перебороти себе, формувати свій характер відповідно до педагогічними вимогами дають простір безпосередньому прояву натури: гарячковість, жорсткості або безхарактерності, невимогливості.
 
Ефективна організація педагогічного процесу вихователем неможлива без:
  • авторитету людської привабливості, 
  • без доброзичливості і взаємної, педагога і дітей, 
  • симпатії. 
Морально-естетичне взаємопритяганні є сама сприятлива і ефективна атмосфера педагогічної взаємодії. Ефект людської привабливості виникає у вчителя не тільки завдяки його ерудиції та інтелектуальної розвиненості. Він утворюється як наслідок:
  • таланту людського інтересу, 
  • любові вчителя до іншої людини, 
  • висока моральність, 
  • духовна цілісність і переконаня,
  • ерудиція і інтелектуальна розвиненість,
  • людська привабливість, є найважливішими умовами формування педагогічного авторитету педагога-вихователя.
Одним з найважливіших компонентів, що утворюють здатність сучасного фахівця педагогічного профілю до досягнення успіху в професійній діяльності, професійної самореалізації є високий рівень сформованості професійної самосвідомості. Професійна самосвідомість учителя може бути розглянуто як процес, "внутрішня" діяльність, що має свій продукт - "професійно-педагогічну Я - концепцію", і як інтегральна якість особистості, об'єднує і що втілює в собі весь її професійний досвід. Структура професійної самосвідомості включає сукупність когнітивної ("Я-розуміння"), афективної ("Я-ставлення") і поведінкової ("Я-поведінка") підструктур, зміст яких відображає специфіку педагогічної діяльності.
 
Психологічні якості, психолог
КОМЕНТАРІ

Можливо вас зацікавить: