| Головна » Каталог статей » Статті наших авторів |
Частина ІІ. Бункер лінії Арпада
26.05.2016 |  820 | Статті наших авторів | Автор: Глушко В.І. | |
 Подорожуючи навіть автобусом, у наш чудовий край може закохатися будь-хто. Причому будь то за вікном зима, чи осінь, а чи літо. У моєму випадку (а я найбільше люблю період пробудження і розквіту землі – весну!) – 10 травня, час, коли на рівнинах уже відцвіли фруктові дерева, ранні лісові квіти, давно зійшов сніг! Але чим далі на північ ми рухалися, тим більше ще уквітчаних дерев, тюльпанів, розкішного бузку зустрічали. Ми наздоганяли весну! У Воловецькому районі є село Гукливе, де проводять фестивалі чорниць (яфин) і яблук. То й недивно – такої кількості квітучих яблунь від села до села я ще зроду не бачила.Учасники семінару знали, що рухаємося ми у напрямку села Верхня Грабівниця, до бункера. Зупинившись на трасі, нам довелося піднятися вгору метрів 300. Спочатку нас зустріли чудернацькі дерев’яні скульптури, недавно облаштоване кафе і провідник, себто екскурсовод. Не знаю, як інші, але я не думала, що те, що невдовзі побачу, справить на мене таке враження, бо до того часу про бункери часів війни я лише чула (зокрема, про той, що у Вінниці), але про те, що вони є й на лінії Арпада – ні. Для тих, хто, як і я тоді, не розуміє, про що мова, – трішки інформації. Приблизно такою з нами ділився екскурсовод Іван, який щодня, за попередньою домовленістю, готовий зустріти туристів. "Лінія Арпада" була названа в честь легендарного полководця кочових племен "угрів", які ще у 896р н.е. перейшли Карпати і саме з Арпадом, їх провідником, завоювали Придунайську низовину, де і утворили пізніше угорську державу. А перейшли вони до Європи зі Східної Азії: Хантимансійська низовина, Бурятія, Монголія, Казахстах – це і була рідна територія кочівників. До речі, тут таки стоїть і велика дерев’яна скульптура Арпада. Так от, у Карпатах є військові об`єкти, які нагадують про суворі часи. Зокрема, в Східних Карпатах, власне над селом Верхня Грабівниця, розташований військовий об?єкт Угорської Королівської Армії (Magyar Honvedseg) часів Другої світової війни – бункер оборонних укріплень «Лінії Арпада». Для любителів бродити по військово-історичних місцях в дусі одеських катакомб це місце представляє особливий інтерес.  Іван попередив, що всередині десь +10оС, тому нам дали куртки і жилетки і ми ввійшли через броньовані двері у товстелезній стіні. Із рідних дверей тут залишилися лише одні (час і мародери попрацювали на відмінно). Будували його з 1939 до 1944 року під керівництвом німецьких інженерів, які жили у сільських хатах (ще живі свідки тих подій, які кажуть, що господарі, які здавали помешкання, могли добряче підзаробити). З розповіді екскурсовода свідчить, що основні роботи по вириванню шахтарським методом гірської породи та заливання стін бункеру бетоном проводили тисячі солдат штраф-батальйонів угорської і румунської армій. Тисячі військовополонених, в основному євреїв і циган, працювали у каменоломнях і кар'єрах. Місцевих, хто мав кінні повозки чи воли, змушували найматися на працю по привозу будівельних матеріалів, які завозилися з Німеччини. Мільйони витрачених коштів, а за нашими мірками – мільярди.  Варто відзначити, що збережене (те, що відкрито для відвідувачів) укриття протяжністю 800 метрів вийшло на славу: підземний тунель з відгалуженнями, пролягає на 30-50 метрів під землею. 1 метр і більше бетону з арматурою товщиною з великий палець – товщина стін бункеру і десятки метрів гірської породи здатні витримати будь-яку атаку з повітря. В цілому ж протяжність укріплень по Карпатському хребту налічує приблизно 600-700 км, з них українських Східних Карпатах простягалася майже на 300 км.  Усе побачене у бункері – вражає. Це настільки грамотно збудований об’єкт, що у ньому навіть зараз можна певний час жити: вентиляція і термоізоляція тут відмінні, є питна вода, яка постійно тече з водопроводу. Ми спускалися вниз сорока двома східцями, тобто над нами була гірська порода висотою у кількадесятповерховий будинок! Було дивовижно, що уся ця величезна і преміцна споруда зроблена вручну у першій половині минулого століття! Тут зберігалася (а може ще й зберігається у замурованих за часів НКВД тунелях) велика кількість провіанту, зброї, був санвузол, лікарня, казарма, усі комунікації – усе для того, аби тривалий час цей об’єкт виконував свою військово-оборонну роль. А згодився він лише на півтора тижня.Оборону на Лінії Арпада у рамках Східно-Карпатської військової операції вела армійська група генерала Хейнріці в складі німецької 1-ї танкової армії та 13-ї піхотної дивізії 1-ї угорської армії, котрим протистояли війська Першого та Четвертого Українських фронтів. Саме через українські Карпати наступом йшов Четвертий Український фронт командуючого генерала Івана Юхимовича Петрова. На оборонній лінії тільки в межах Четвертого Українського фронту було побудовано 99 опорних пунктів, 759 ДОТів (ДОТ - Долговременняя Огневая Точка), 394 ДЗОТи - землянки, 439 відкритих вогневих рубежів, 400 км траншей і стрілецьких окопів, 135 км протитанкових споруд. У воєнний час, бункер використовувався в якості військового госпіталю, сховища продуктів і складу боєприпасів, а також інших потреб. Після війни браві працівники НКВД, побоюючись виникнення в цих місцях базування загонів ОУН-УПА шляхом підриву або заливання бетоном знищили безліч виявлених підземель і бункерів. На щастя, цієї долі вдалося уникнути бункеру «Лінії Арпада». Сьогодні це чи не найбільший з оборонних військових об`єктів, що збереглися до наших днів у Східній Європі. Серед нас виявилися бажаючі піднятися стрімкими вузькими східцями вверх через ДОТ і вийти зовсім з іншої сторони – ми зустрічали їх оплесками. Зробивши фото на згадку, вражені від побаченого, ми спустилися до автобуса і продовжили нашу чудову мандрівку. І цього ж дня, по прибутті на місце нічлігу, на нас чекав, якщо можна так сказати, інший вид транспорту – підйомник. P.S. Про вечір 10 травня – у ІІІ частині під назвою «На висоті 1200 метрів».
| |
| КОМЕНТАРІ | |
|
| |
