Головна » Новини » 2017 » Березень » 14 РБДТ
Вчительська (не)конференція міні-EdСamp Луково
14.03.2017 | 1042 | Загальні новини | Автор: Глушко В.І.
Ось він який, ефект «довгого хвоста» - безумовний і беззаперечний, та головне - довготривалий і ефективний! А, ви ще не знаєте? Тоді дозволю собі поділитися ним з вами, шановні.

Подія абсолютно неординарна і значної ваги для освітнього простору відбувалася у Луківській ЗОШ І-ІІ ст. у суботу, 4 березня (анонсована в новинах сайту). Поки що їй нема аналога в Закарпатті, тож приємно, що саме наш район і, власне, ця невелика, але технічно по-сучасному обладнана сільська школа прийняла більше ста учасників регіональної (не)конференції для шкільних педагогів міні-EdCamp Lukovo.

EdCamp - це унікальна національна платформа професійного зростання для вчительства України, яка проходить в новому дискусійному форматі та надає педагогам можливість за короткий час отримати максимум сучасної корисної інформації, а також сприяє підвищенню престижності педагогічної професії та рівня мотивації до вчительської діяльності. Інформація про формат EdСamp є у вільному доступі, тож я зупинюся лише на його принципах. Їх є шість:
  • Безкоштовність.
  • Незалежність - учасниці й учасники мають можливість вільно висловлювати свої думки, не потрапляючи під вплив будь-кого.
  • Вільна ініціатива - будь-хто може прийняти у себе EdCamp - чи то районне управління освіти, окрема школа, громадська організація або неформальна учительська група.
  • Програма визначається в день проведення.
  • Кожний і кожна можуть стати спікерами.
  • Діє закон «про дві ноги» - учасниці й учасники самі визначають, які сесії відвідають. Це забезпечує ефективний спосіб «відсіву» тих виступів, які не є актуальними  або презентовані у непривабливій формі.
Мене, рівно як і багатьох педагогів, ніколи не приваблюють заходи, на яких «мусиш бути» в силу своїх посадових обов’язків. А тут - нове, зовсім інше, неформат! Не скористатися таким шансом, та ще й зважаючи на географічну близькість, було неможливо. Розповсюджувалася інформація про захід головно через Faсebook, сайти освітніх установ.

(Не)конференція проходила під гаслом «Ми будуємо спільноту відповідального вчительства!», мала тему «Інноваційні технології в навчанні» і прописану програму (з нею можна було ознайомитися раніше на сторінці у ФБ). Тому кожен учасник міг заздалегідь вибрати собі цікаві для нього теми як з експертної паралелі, так і з учительської.

Поринути в атмосферу

Після обов’язкових організаційних кроків учасники зібралися в актовій залі, де відбулося відкриття заходу. Ми познайомилися з натхненниками EdCamp Ukraine через відеовітання, а з однією з них - Юлією Манюхіною - наживо. Славнозвісну книжку Кена Робінсона «школа майбутнього» нам презентували директор львівського видавництва «Літопис» Михайло Комарницький та перекладачка Ганна Лелів. 

Знайомство з експертами і експертками (так, фемінітиви на кшталт: директорка, видавчиня, лідерка, лауреатка тощо невпинно входять до нашого лексикону) відбувалося у форматі Speed Geeking. Тож усього за 2 хвилини вони мали презентувати себе як спікера і проблему, яку хочуть висвітлити на своїй сесії. 

Я обрала тренінг "Розвиток креативного мислення" від Наталії Чуприної, майстер-класи: «Технологія "Веб-квест" у методичному арсеналі вчителя» від Ольги Богданович, тренінг «Ігрові технології в освітній діяльності» від Жанни Вихрестенко (знову ж таки: ознайомитися з діяльністю названих спікерок можна у вільному доступі). Дуже хотілося потрапити й до інших експертів, як от на проблемну дискусію до Петра Янтолика, директора Імстичівської школи для дітей з особливими потребами, та навіть використовуючи закон «про дві ноги» не змогла цього зробити, оскільки всі дотримувалися таймінгу. 

Поряд з експертними особливе місце зайняли вчительські паралелі, де будь-хто з учасників-вчителів могли поділитися власним досвідом чи результативним підходом до тієї чи іншої освітньої проблеми. Їх обирали поділені на групи учасники під керівництвом фасилітаторів. 

Була також і особлива сесія від EdCamp, на якій ми обговорювали питання з відомого проекту «Діти і папери», проводили соціометрію, підсумки якої підбивали на закритті заходу. 

Рефлексія і ефект «довгого хвоста»

Неможливо (та і непотрібно) описати все побачене чи почуте на міні-EdCamp Lukovo. Важливим є те, що цей захід дав зрозуміти, наскільки твоя країна багата прекрасними людьми, а найперше - педагогами, які попри значні труднощі знаходять можливість нести справжнє світло і вести за собою тих, кому так важко зорієнтуватися в сучасному світі - дітей, роблячи для них навчання цікавим і захоплюючим. І хай ми не дійшли абсолютної згоди у питанні правильності реформ в українській освіті на нинішній день, але всі були тверезі того, що без кардинальних змін в освіті Україні не встояти перед викликами світу.

Спілкуючись за кавою чи обідом у малих групах ми знайомились між собою і вже стали «френдами» у ФБ. Отримавши доступ до напрацювань кращих з кращих педагогів з різних куточків України вже поширюємо їх.

«Не все те, що важливо, можна виміряти, і не все, що можна виміряти, є важливим" - теза з книги Кена Робінсона, яка мені імпонує. Нам треба вчитися фільтрувати, відсортовувати і те, що ми бачимо, і те, що чуємо. Як це робити за існуючих умов навчально-виховного процесу? Як педагогу будь-якого освітнього закладу відповідати сучасним викликам цивілізації і при цьому не втратити своєї сутності й ідентичності? Відповіді на ці та інші запитання не потрібно шукати десь, а працювати над собою, тримати діалог (хай і віртуальний) з носіями «продвинутих» методик у навчанні чи інноваційних технологій і навчитись екстраполювати їх до власних реалій. 

Звісно, це робота не одного дня чи місяця, і не однієї людини. Як часто наголошували нам на (не)конференції, вчитель - це командний гравець. Якщо він таким не є, то має вчитися ним стати. Причому у команді мають бути і колеги, і учні, і громадськість.

З цього приводу мене зацікавила успішна реалізація краудфандингової платформи від експерта, вчительки Кривської ЗОШ Хустського району Тетяни Вакарової. 

Також сподобався досвід роботи організації «Сузір’я лідерів» (керівник - Ольга Іванівна Прецель, директор Підгородецької ЗОШ І-ІІІ ст. Львівської області). До речі, троє членів нашої РУО «Лідер» також були учасниками цього неординарного заходу у якості волонтерів. Серед них - голова ради, лідер Довжанської школи Владислав Батьо та лідер Луківської школи - Михайло Лях. 

На міні-EdCamp Lukovo  пройшла і благодійна акція «Учительство дітям з особливими освітніми потребами». Кожен учасник привіз із собою чи то книжку, чи м’яку іграшку, дехто м’яч чи одяг, настільні ігри чи канцтовари, якими поділився з учнями Імстичівської школи для дітей з особливими освітніми потребами. 

І наостанок. EdCampи - заряджають, стимулюють, мотивують, здається, навіть тих, хто на них був вперше, а може й востаннє. Тому щира вдячність координаторці і натхненниці Галині Левко у команді з Марією Панич, Марією Фількорн та Мирославою Мезіною (усі - вчительки Довжанської ЗОШ І-ІІІ ст.), учнями згаданих шкіл, адміністрацією та колективом школи-господині, а також донорами цього прогресивного освітнього і незабутнього заходу.

P.S. Як кінестета ефект «довгого хвоста» мене супроводжуватиме довго. Пошуки свого почерку у новій для мене професійній діяльності, рівно як і у відомій вже роботі координатора РУО «Лідер», потребують часу. Шкодувати його для досягнення мети не буду.

 

EdCamp, Луково, Глушко
КОМЕНТАРІ

Також читають: