рбдт іршава

Віковічно славним буде  цей Великий день:

«Будьте люди, а не юди!» - кличе до людей.

Це Христос нас всіх благає на своїм хресті,

Помирає й призиває жить по совісті.   

Жити по законам Божим, жити без гріха,

Тоді кожен день  погожим стане для життя.

Тому кожен рік весною, як все ожива,

Божий син своєю кров’ю   з нас гріхи зніма.

А ми, люди-християни, віримо у це

І до господа волаєм: «Прости нас за все!»

Під час посту великого – в смутку, у журбі.

А в чудесне Воскресіння – осанна тобі.

Від Вербної і до Пасхи – цей короткий путь

Вам ми хочем показати і ославить тут.

Вся в котиках, пахуча і зелена.

В неділю Вербну вербочка зелена.

Вона для нас усіх символізує.

Прихід Ісуса в місто й Алілуя.

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень – Великдень

Недалечко – красне яєчко.

Будь здоров, як вода,

Будь багат, як земля,

І будь плідний, як лоза.

Це вже весна наводить лад усюди:

Поля, ліси зі сну твердого будить.

В гаях бринять пташат веселі співи,

Сміється серце радісне, щасливе.

В траві зеленій сходять перші квіти,

То як же нам весні воскреслій не радіти.

          Вербна-цвітна неділенька вербою махала,

        Що за тиждень вже Великдень усім нагадала.

        Тож не мали понеділок з вівторком спочити.

        Ще й в середу вимітали з хати всі порошинки.

        Четвер «Страсті» прочитав в смутку та в жалобі.

        А п’ятниця – при Господнім гробі.

Як Ісус умирав на хресті,

Янголята ридали святі.

Сум упав на людей і природу.

І Йордань скаламутила воду.

І зів’яли квітки серед трав,

То Христос на хресті умирав...

Як умер Син Божий на хресті,

Землю вкрили тумани густі,

День у ніч обернувся, а з хмари

Грім вогнем спалахнув і ударив –

Темінь ночі надвоє роздер...

То Ісус на Голгофі умер.

Як ховали в могилу Христа,

Зажурилися села й міста,

Вітер вив, завивав понад полем,

В гаю пальми згиналися болем,

Плакав дощик немов сирота,

То ховали в могилу Христа.

Як Ісус із могили  воскрес,

Засміялося сонце з небес,

Заспівали пташки у діброві,

Сум розвіявся з вітром і щез,

Всі сказали: "Христос воскрес!”.

Тож в п’ятницю велику без різниці

Спішим святій вклонитись Плащенниці. 

Біля хреста ти спинись, 

Зніми свою шапку.

До Ісуса поклонись

За любов і ласку.

За гріхи мої, твої

Йшов він на розп’яття

Його славте на землі,

Сестри і всі браття.

Йду до церкви кожен раз

На хресну дорогу.

Він віддав життя за нас –

Йду молитись Богу.

В мене серце все щемить

За безвинні руки,

На хресній дорозі Ісус

За нас терпів муки.

 

        В п’ятницю в сердечній тузі

        За Йсусом сумуєм,

        В колі рідних чи то друзів

        Писанки малюєм.

        Вірш  "Котилася писаночка”

        Котилася писаночка згори на долину,

        Прикотилась простесенько до нас у гостину.

        А за нею йде Великдень, несе білу паску,

        Дзвонить в дзвони, розсипає радощі і ласку.

Хтось придбає писанку

Гарну, як наш світ.

Все на ній написано:

Кольори і цвіт. 

А моя матусенька –

Майстер писанок,

Писачок малюсінький

В неї, як гачок.

Нині всі беруться до роботи,

Бо ж настала вже Великая Субота.

        Вже там, у кухні, щось матуся варить,

        Мішає, місить, і пече, і жарить.

        Їй помагає з сил усіх Оксана,

        Щоб не втомилась матінка кохана.

        З-під їхніх рук – погляньте лиш, як ласка,

        Виходить з печі Великодня паска,

        За нею торт, і маківник рум’яний,

        Пиріг із сиром, коржик на сметані.

        Тим часом Віра й Аня не дармують,

        Наводять лад, стирають, порядкують:

        Змивають вікна, двері і підлогу

        Ще й брата Васю кличуть на підмогу.

        «Як хочеш, брате скуштувати паску,

        Стирай ретельно, не роби нам ласки.»

        Стирає Вася, аж прип’яв запаску,

        Чекає на Великдень і на паску.

Ось так стрічають хлопці і дівчата,

Прихід великого і радісного свята

        В кімнаті стіл, на ньому скатерть біла.

        Та сама, що її бабуся шила.

        Бо мама й тато хочуть, щоб у свята

        Згадалась рідна, хоч далека хата.

Щоб все було так, як колись бувало,

Коли за стіл уся сім’я сідала,

Щоб їм причувся, мов тужливий спомин,

Далеких дзвонів Великодній гомін.

В суботу тато покладе на кошик,

І паску, й яйця , й писанки хороші.

Та що б іще у кошик положити

Щоб не забути, й в церкві посвятити?

В ніч на неділю йдем на полуночне

І церкву тричі довкола обходим,

Біля дверей спиняємсь опівночі

В славу Христу Воскреслому заходим

У церкву, де продовжуєм велично:

«Христос Воскрес!» і буде жити вічно!

«Христос Воскрес! Воістину воскрес!»

Мов писаночка, серце розцвіло

Душа парить, неначе дим кадила.

До Господа на молитовних крилах –

То людство до Великодня дійшло.

Вставаймо, люди, йдімо до Христа!

Нехай нічим нас світ цей не сполошить,

Пасхальним дзвоном про спасіння дзвонить.

В подяках людських дивна ніч свята.

Вкраїнонько воскресла і святкова,

Як тебе любить Бог, таку святу,

Лиш вірна будь воскреслому Христу,

Тій Божій благодаті і любові.

 

Цей день Господь нам вишній дав,

То день святий, великий.

Спаситель наш із гроба встав

І царствує нам навіки.

Чудо, чудо із чудес –

Істинно Христос воскрес!

Цей день – то радість людям всім,

То божий день вітаймо.

Кріпімося десь і веселім,

Побідну піснь співаймо.

Життя нам Бог з любові дав усім,

Дарує всю провину.

І ми друг друга обнімім,

Любім свою родину!

        Цей день – прощення всіх гріхів,

        Тож разом ся братаймо,

        Забудьмо ненависть і гнів,

        А миру піснь співаймо!

1. Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує божий дар,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

 

2. На нас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес,

Збираймось, діти, всі співати:

(всі) Христос воскрес! Христос воскрес!

«ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!»

І де б не був я – ти мене почуєш

І Великоднє сонце із  небес,

Тебе за мене ніжно поцілує.