рбдт іршава

Сценарій літературно-музичної композиції «Живий у слові», присвяченої
80-річчю від дня народження Степана Жупанина
 

Дата і час проведення: 18.01.2016, 12.30.
Місце проведення: кінозал РБДТ

Учасники: учні міських навчальних закладів, вихованці та педагоги РБДТ, вчителі-словесники, колеги по роботі, родичі, поціновувачі творчості поета.
 

Сцена із фільму «Мій дім» (автор В.Матішинець), у якій читається вірш «Моя Іршава»
 

Ведучий. Доброго дня дорогі діти, шановні колеги, запрошені.

Ведуча. Вітаємо вас в осередку розвитку творчого потенціалу нашого району – Будинку дитячої творчості, одному з тих місць, де розвивають таланти.

Ведучий. Талант – це унікальний дар, даний людині Богом чи успадкований від батьків. Це уміння робити щось з особливою майстерністю, краще від інших. Психологи стверджують, що немає не талановитих людей, потрібно тільки вчасно виявити і розвинути обдарування. І тоді людина почуватиметься щасливою.

Ведуча. Придбати талант неможливо. Але якщо він є, і людина не розвиває його, то талант рано чи пізно втрачається. Щоб цього не сталося, талановитим людям потрібно дуже багато працювати, вдосконалювати те, що вже дано від природи. Не раз доводилося чути: талант – це скарб. Наш край – Закарпаття – багатий на талановитих людей у різних галузях: це відомі співаки і композитори, художники і письменники, лікарі й архітектори, педагоги і науковці.

Ведучий. Сьогоднішня наша зустріч присвячена талановитій людині, вихідцю з нашого міста, 80-річчя якої відзначаємо саме 18 січня. Мова піде про Степана Ілліча Жупанини – педагога, письменника, науковця.

Ведуча. Цією літературно-музичною композицію під назвою «Живий у слові» ми завершуємо однойменний проект, який стартував у міських навчальних закладах 11 січня. Його результатом стали: виставки у шкільних і районній дитячій бібліотеках, тематичні свята, випуски газет, створення презентацій тощо.

Ведучий. Ви мали змогу бачити розгорнуту виставку творчих доробок Степана Жупанина у фойє нашого закладу, та й загалом вся наша зустріч буде побудована на кращому з того, що було створено учнями впродовж дії проекту. Ми погортаємо різні сторінки із життя і творчості того, хто народився у нашому місті, написав тут перші поезії, починав свою педагогічну і творчу діяльність і, зрештою, має багато родичів як в Ільниці, звідки була його мама Марія Петрівна, в Іршаві, звідки родом батько, Ілля Андрійович.

Ведуча. Власне з рідної Іршави, яку так любив і оспівав у своєму безсмертному вірші «Моя Іршава», ми й розпочали нашу літературно-музичну композицію. Ви мали змогу бачити уривок із короткометражного фільму «Мій дім», створеного командою талановитих іршавчан – молодих людей з організації «Арт Івент».

Ведучий. Цей вірш ви почуєте ще сьогодні не раз у різному виконанні, як і багато інших поезій Степана Жупанина. Сьогодні відзначити 80-річний ювілей поета-земляка на радість присутнім тут родичам прийшли учні і педагоги шкіл, колеги по роботі, представники творчої когорти іршавщини, ті, які знали особисто Степана Ілліча. Приємно, що наш захід не обійшли увагою керівники району та міста. Разом з усіма вами ми погортаємо життєві і творчі сторінки Степана Ілліча, поринемо у спогади разом з близькими і колегами.

Ведуча. Учнів Іршавської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, у якій закінчував навчання поет і де ним у 2003 році відкрито світлицю, зацікавила і життєва, і творча стежина славного земляка, тож надамо їм слово.
(виходять діти, паралельно слайди)

Учень 1. Між високими горами, рясно вкритими шовковими травами, на березі річки Синявки, що на Закарпатті, знайшло собі притулок місто Іршава (раніше село). Тут, у багатодітній селянській сім'ї Марії Петрівни та Ілька Андрійовича Жупанинів, народився син Степан, якому судилося стати відомим дитячим поетом. Разом з іншими дітьми він бігав на пасовище, що було неподалік батькової оселі, збирав хмиз, ліщинові горіхи, гриби, ягоди, які так щедро дарувала карпатська земля. Зростав хлопчик серед гостроверхих смерек, гірських потоків, синіх полонин і співучих односельчан, які часто збиралися в їхній хаті на вечорниці.

Учень 2. Сюди сходилися мешканці Зарічної околиці, щоб разом попрацювати і поспівати. Вони очищали качани кукурудзи, пряли нитки з овечої вовни, з льону чи конопель і, звісно, не обходилось без пісень, легенд, забав. Малий Степанко до кінця вечорниць був із дорослими, допомагав працювати, але понад усе любив слухати оповіді про Довбуша, січових стрільців, про відьом і домовиків, водяників і лісовиків. Від батька навчився коломийок, умів грати на сопілці. А мати часто розповідала хлопчикові різні легенди, притчі, казки.

Учень 3. У школі Степанко був кращим учнем. Йому вистачало часу і на захоплення ляльковим театром. А в сьомому класі перед початком лялькової вистави Степан виконав свого власного вірша-пісеньку «Мак і бджілка».

Ведучий. Чи міг він тоді подумати, що колись його твори будуть друкуватися у газетах, журналах, а також у репертуарі інших театрів, як, до прикладу, «зразкового» музично-драматичного театру «Пролісок» Іршавського Будинку культури. У його учасників, а також керівника Василя Філеша давня дружба з поетом. Тож із задоволенням їх запрошуємо на сцену.
театр «Пролісок», пісня «Я і соловейко»

Учень 4. Мелодійними поезіями Степан Жупанин привернув увагу композиторів. В одному з листів до нього композитор Анатолій Кос-Анатольський писав, що його вірші самі просяться на музику. Понад сто його віршів стали піснями. Покладені на музику А. Філіпенком, А. Кос-Анатольським, Д. Задором, Б. Фільц, Л. Дичко, А. Рябчуном та ін. Побачили світ книги пісень на його слова та музику А. Кос-Анатольського «Пісні для дітей» (1974), «Сонечко» (1983), «Журавлик» (1989), дитяча кантата на музику Лесі Дичко «Барвінок» (1983), збірка пісень для школярів «Ластів’ята» (1991), «Закарпатські візерунки» (1993). (слайди)
А щойно ви почули пісню «Я і соловейко» у виконанні Михайла Черничка.

Ведуча. Творіння талановитих людей не підвладні часу. Вже 11 років як немає з нами цього талановитого майстра слова і пера. До свого 70-річчя мій стрий не дожив трохи більше року, та навіть будучи важко хворим мав багато творчих планів, рівно як тоді, у 1959 році, коли у свої 23, будучи студентом історико-філологічного факультету тоді ще УжДУ, видав першу збірку «Бджілка».

Ведучий. Після закінчення університету навчався в аспірантурі, вчителював викладав в Ужгородському університеті, працював у Закарпатському інституті вдосконалення вчителів. Невтомно займався науковою діяльністю. Степан Ілліч  Жупанин був доктором педагогічних наук, професором, заслуженим працівником народної освіти України, лауреатом премії імені Лесі Українки та обласної літературної премії імені Федора Потушняка. Він — автор близько 300 (трьохсот)  наукових праць, підручників, посібників. Останні роки Степан Ілліч викладав і в Ужгородському училищі культури (нині – коледж мистецтв).

Ведуча. А свої перші учительські кроки він зробив у Ільницькій середній школі. Тут присутній колишній директор цієї школи, а нині голова районної ради В.А.Симканинець. Він має що сказати про Степана Ілліча, оскільки знав його, як і сотні педагогів, як викладача нині ЗІППО.  (слово В.А.Симканинцю)

Ведучий. Народжується людина і, споглядаючи навколишній світ, вбирає в себе нові почуття і емоції. Вона росте, розвивається, користується безцінними дарами природи і, нарешті, відчуває потребу розповісти про все це людям. Письменник сідає за стіл і бере в руку перо. На чистому аркуші паперу він вже бачить сюжети своїх майбутніх творів. Але це тільки здається, що все банально і просто. Скільки цього білого паперу буде покреслено, зім'ято і розірвано, поки не народиться щось геніальне і безсмертне.

Учень 5. Серед його творчого доробку Степана Ілліча чимало скоромовок, загадок, дитячих закличок, віршованих оповідань, що склали 25 збірок. Серед них: «На високій полонині», «Сестрички-смерічки» (1962), «Світле озерце» (1975), «Смерековий край» (1985), «Гірська стежинка» (1965), «Ватра» (1981), «Лісовий світанок» (1986), «Світлячок та бджілка» (1989), «На високій полонині» (1993), «Сто загадок» (1993). Він продовжив у дитячій літературі Закарпаття традиції Олександра Духновича і Марійки Підгірянки. (слайди)

Ведуча. Із задоволенням запрошуємо на сцену подружжя Ходаничів, які не лише були колегами зі Степаном Жупанином, але й самі торують поетичну стезю, і кому, як не їм розуміти стан душі творчої людини. Будь ласка.
Виступ Ходаничів

Ведучий. Вірші Степана Жупанина навчають нас людяності, оптимізму, дбайливого ставлення до природи, виховують в нас любов до Батьківщини, змушують замислитись над тими чи іншими проблемами, навчають долати труднощі в житті. Неспроста його вірші включені до шкільної програми. Давайте послухаємо кілька з них у виконанні учнів першої міської школи.
(«Зламана гілка», «Скрипка», «Оленка йде до школи»)

Ведуча.

В Іршаві, де гніздо родинне,
Плекав поезію святу.
І серце він беріг дитинне,
А в нім любов і доброту.
Йому шептали квіти в полі
Тут світанкової пори
Мелодії і ритм долі,
Яку віддав для дітвори.